Соціоніка, знайомство, робота, відпочинок   

Виявляємо здатність до професії
Робимо підбір кадрів

 

Визначаємо соціонічні типи
Знайомимо дуалів

               Наші послуги
          головна угору контакти русский english

керівництво
послуги теорія практика статті знайомство робота відпочинок навчання менеджмент відгуки

довідка
можливості
історія
соціонічний тип
структура психіки
душа нації
стосунки
спілкування
дуальність
коханий чи дуал
сім'я і діти
користь соціоніки
соціон
організація
керівництво
визначення типу
характеристики
книги
магазин
бібліотека


Кого обирати на керівну посаду

Найбільш відповідальним і вирішальним є вибір претендента на керівну посаду. Соціоніка однозначно попереджає: для успішної діяльності організації на керівній посаді повинна бути тільки та особа, яка має ознаку екстравертності.

Екстраверти на керівній посаді

Людям, які мають ознаку екстравертності, природно бути ведучими, керівниками, директорами. Чим би такий керівник не займався, завжди буде працювати на прогрес, не рахуючись із затраченими силами і часом.

Відчувають відповідальність за себе, за свої слова, за людей, з якими працюють і за справу, якій відданні, при чому роблять це із задоволенням. Всюди беруть на себе відповідальність, бо поняття “обов’язок” асоціюється з поняттям “покарання”. Першими беруться за справу, беруть на себе відповідальність за її виконання, за тих, хто її виконує, особливо в критичних ситуаціях. В екстремальних умовах стають активнішими, впевненішими. Своїм пожвавленням й прикладом захоплюють інших, активізують колектив, завдяки своїм творчим здібностям спонукають людей до роботи. Вважають, що краще підбадьорити й надихнути підлеглих, переконати їх в необхідності виконання завдання, а не контролювати кожен крок. Хороші організатори - можуть робити справу руками своїх підлеглих, але при цьому вони відчуватимуть себе на своєму місці й знатимуть, що від їх зусиль залежить успіх. Завжди будуть приймати людину такою, якою вона є і не підлаштовуватимуть її під себе. Цінують індивідуальність і особистість кожного. Ініціативні, шукають людей з організаторськими здібностями й об’єктивним баченням світу, щоб впровадити свої ідеї в життя. Максимально реалізують власні можливості і не перешкоджають іншим проявити свої. Дають кожному можливість реалізувати себе.

Внутрішньо протестують, коли знаходяться в позиції підвладного і не приймають її.

Впевнені у своїх діях, вірно, об’єктивно оцінюють реальність навколишнього світу. Якщо працівник не справляється із завданням, без вагань звільняють з посади. Керуючи, вміло застосовують адміністративний тиск. Не замикають коло інтересів на собі. Прагнуть прогресивних дій, хочуть бути творцями власних починань, шукають у своїй роботі найкращі методи і технології щоб уникнути застою.

Внутрішній конфлікт, колективні негаразди виносять назовні для обговорення. Не соромляться бурхливих емоцій, різких слів, які можуть бути інколи і несправедливими, але в результаті приносять користь загальній справі. Таким чином вирішується конфлікт і виникають передумови для якісного переходу на новий етап розвитку. Внутрішній стан постійно буде в протидії, якщо хтось буде суперечити ідеям, справам, діям, це навіть може викликати агресію.

Природжені лідери, тому лише на посаді керівника зможуть повністю себе реалізувати, при цьому потрібно, щоб ніхто не заважав. В іншому випадку повинна бути домовленість про межі незалежності щодо реалізації своєї творчості.

Інтроверти на керівній посаді

Відіграють не останню роль в колективі, але не висуваються і не висувають інших на керівні посади, займають позицію “золотої середини”. Не прагнуть до лідерства, поки не запросять, або не згадають, що потрібні, самі не відчувають такої потреби і не нагадуватимуть про себе. Не вирізняються ні як передовики, ні як відстаючі, не люблять відповідальності і конкуренції, якщо ж ініціативні - то лише на своїй території і серед своїх. Саме слово “відповідальність” приводить в жах, сприймається як тягар. Коли уявляють собі, що треба буде відповідати особисто за когось або за що-небудь, починають внутрішньо панікувати. Тому спокійніше себе почувають, виконуючи обов’язки, роблячи це не напружуючись, за інструкціями, що надходять згори. Таким чином мають свої конкретні зобов’язання і за них звітують.

Зайвих зусиль над собою не роблять, не примушують себе, оскільки знають - це дає позитивний результат не завжди, відходять на задній план. Почувають себе спокійніше там, де можуть комусь допомогти, залишаючись при цьому в тіні, бо по природі своїй замкнені. Постійно не впевнені в своїх діях, не можуть самостійно приймати рішення, бо не оцінюють реально та об’єктивно навколишній світ.

На керівній посаді приховують свою вроджену доброту, можуть поводитись демонстративно різко, стають безкомпромісними, щоб показати не властивий їм характер. Від цього самі ж і страждають. Якщо ж потрапляють на керівну посаду, підпорядковують всіх собі. Якщо в колективі не погоджуються з міркуваннями керівника про робочі стосунки і відкрито обговорюють недоліки у справах - стає нестриманим.

Посаду керівника приймуть за умов, якщо висунуть, запросять. Не в силах відмовитись, звикають і не можуть залишити цю роботу, думаючи, що помітили, оцінили. Згодившись, покладуть край своєму спокійному життю і весь тягар відповідальності покладуть на свої плечі, що призведе до кардинальних змін, до ламання психіки, до внутрішньої дезорганізації. Втрачаються комфортні відносини в колективі, відбувається розподіл на “своїх” і “не своїх”. “Свої” - це ті, які добре підлаштовуються, а на думці можуть мати зовсім інше.

Крім того, намагаються, щоб підпорядкована їм організація нічим не виділялась. Можуть самі себе звеличувати, а іншим не дають можливості відзначатись. Тим, хто відзначаються, створюють неблагоприємні для роботи і творчості умови. На керівній посаді гальмують процес впровадження перспективних, прогресивних починань та перетворень, бо оцінюють обставини, події, ситуації, людей з позиції свого бачення, згідно із своїм внутрішнім сприйняттям навколишнього середовища. І як результат - життєві задачі не вирішуються, а проблем стає все більше й більше.

Бажано, щоб люди, які мають ознаку інтровертності, не займали керівної посади, тому що не вирізняються відповідальністю, активністю, ініціативністю у виробничій діяльності і при керівництві гублять вміння коректно спілкуватися з людьми.

Так як кожна людина найкращим чином може реалізувати себе лише за сильними сторонами, потрібно знати власні природжені якості і вибирати саме ту справу та посаду, де можна найповніше реалізувати свої можливості, щоб принести найбільшу користь собі й людям.

Дізнаєтесь більше з книги “Соціоніка суспільству і наукам”

 

KMindex 

головна ] послуги ] теорія ] практика ] статті ]знайомства ] робота ] відпочинок ]  [ навчання ]менеджемент ] відгуки ]

Усі питання надсилайте на vcs-vcs@ukr.net

Дизайн © 2001 ViVo Studio
© 2001-2004 Всеукраїнський Центр Соціоніки. Авторські права захищені