Соціоніка, знайомство, робота, відпочинок   

Виявляємо здатність до професії
Робимо підбір кадрів

 

Визначаємо соціонічні типи
Знайомимо дуалів

               Наші послуги
          головна угору контакти русский english

Соціоніка - орієнтир
послуги теорія практика статті знайомство робота відпочинок навчання менеджмент відгуки

історія педан
40 років соціоніці
Соціоніка - орієнтир
любов
секс-орієнтація
дуальний секс
почерк-соціотип
стан
правильний тип
соціоніки
світло соціоніки
невдалий шлюб
досвід дуальності
вибір партнера
сьогодні

 

Соціоніка – орієнтир професійного консультування

Суспільство потребує організації у всьому: в навчанні, в роботі, в вихованні дітей. Але на сьогодні протистояння дітей в сім’ях, плин кадрів на робочих місцях трапляються повсякчас,  життя вимагає кардинальних змін, нових неординарних підходів у виборі професійної діяльності і в гуртуванні колективів.

Здоровий колектив - це колектив активних людей, які реалізують свій потенціал і збагачують його своєю творчою працею. Реалізація свого потенціалу (здатностей, спроможностей, даних природою) робить людину дійсно потрібною, значимою.

Здоровий колектив – основа здорового суспільства.

Яким же чином прийти до організації здорового колективу?

Соціум розглядається як сукупність несвідомих щодо свого психоінформаційного генетичного коду людей, що діють ніби хаотично, наосліп, без правильних соціальних орієнтирів.

Соціон - це система інформаційних зв’язків між людьми, що знають свої психоінформаційні генетичні коди, - колектив орієнтованих осіб, які чітко знають свої можливості, тому що їм відомі власні сильні якості, такі особи вже не губляться, вони переконані в правильному виборі свого місця в колективі. Нарешті людина перестане дивуватись чіткій ієрархічній організації бджолиного вулика чи то мурашника як творіння якогось суперрозуму - і гармонія людського суспільства, як соціону, перевершить злагодженість, що існує в світі комах. Усе підкоряється єдиному закону природи, слідуючи якому, люди можуть себе взаємоорганізувати за природними закономірностями. Тоді соціон існуватиме як єдиний інтегральний організм, а метою кожного члена суспільства буде внесення своєї частки на користь людства. Людина виконуватиме місію, дану від народження.

Психоінформаційний генетичний код допоможе людині визначити те завдання в колективі (професію, спеціальність, справу), яке дасть їй можливість реалізувати себе і виробити саме той “продукт”, який закладений в психоінформаційному генетичному коді її психіки.

Людина є лише часткою колективу, яка вносить у спільноту власне уявлення дійсності. Психіка людини має різні способи обробки інформації. Таких способів 16, і кожна окрема особа має один із них, сприймає, осмислює відображає навколишній світ 1/16 частиною загальносуспільного інтелекту. Один спосіб обробки інформації непродуктивний. Сила колективу в різнотипності інтелекту, в наявності 16 психоінформаційних генетичних кодів, які утворюють єдину систему. Через це люди потребують об’єднання, консолідації зусиль, інтеграції дій. При неповторності особистості людині треба кооперуватися, але не будь з ким, а з представниками своєї квадри. Колектив, створений з представників всіх 16 кодів, матиме найвищі можливості. І можна лише уявити собі, якого прогресу досягне людство, об’єднавшись у соціон.

Отже, інтелект окремої особи – це 1/16 інтелекту всього суспільства. А одиницею є соціон - група людей, серед яких є представники всіх 16-ти кодів. Соціон – це не тільки 16 певних кодів інтелекту, але й 16 кодів стосунків, які мають основу закономірного обміну інформацією. Це в своїй цілісності призводить до чіткої організації колективу, розвивається культура спілкування і відбувається соціальний прогрес.

Наразі існує потреба розшифрувати психоінформаційний генетичний код кожної людини. Це робить наука. Назва їй - соціоніка. Вона розділяє людей за певними вродженими якостями на 16 соціонічних типів, відповідно до яких кожен має сильні, певні реакції і конкретні здібності до виконання тих чи інших дій.

В основу структури психоінформаційного генетичного коду (соціонічного типу) людини покладені психічні ознаки, визначені К.Юнгом: екстравертність, інтровертність, раціональність, ірраціональність, інтуїтивність, сенсорність, етичність, логічність.

Людина має від народження один із 16 психоінформаційних генетичних кодів, який є незмінним упродовж життя. Психоінформаційний генетичний код – це структура, каркас особистості. Тисяча різних людей одного коду, маючи безперечну схожість у зовнішності, подібність у манерах, особливостях мови і поведінки, не будуть схожими у всьому. Кожна людина має свої звички, свій рівень культури та інтелекту, своє уявлення про добро і зло тощо. Це особисті людські якості, які піддаються вихованню, корекції, розвитку.

Постійна, кодова складова психіки не обмежує прояв індивідуальності, ніяк його не стримує, не заважає розвитку особистості, не впливає на її зростання, так само, як не впливає на стать людини. Знання коду особистості лише надає правильний напрямок діяльності, таким чином  можна точніше виявляти індивідуальність особи.

За психоінформаційним генетичним кодом людини визначається не тільки індивідуальність і розвиток особистості, а й світогляд, прояви, мислення (усвідомлення), сила і глибина почуттів, відчуттів, темперамент, розумові якості, можливості, здібності, професійні схильності, сутність як фізична, так і духовна: поєднання і взаємозв’язок зовнішнього і внутрішнього, здатність чи нездатність відтворювати предмети завдяки уяві, переключення уваги чи зосередження її; чи людина ведуча чи ведена, активна чи пасивна, стаєр чи спринтер, самооцінка, що формуються від народження і є невід’ємними психічними якостями психоінформаційного генетичного коду.

Визначення психоінформаційного генетичного коду дозволяє людині приборкати “соціальний простір”, знайти своє місце в ньому, максимально наблизитись до істинності своєї натури, краще розуміти свою суть, мотиви власних вчинків, вчинки інших. Психоінформаційний генетичний код надає впевненості, правильної орієнтації в суспільстві.

Сила психоінформаційного генетичного коду дає можливість керувати собою – в осмисленні своїх якостей, у виборі найоптимальніших рішень із усіх можливих, в усвідомленні причин і передбаченні наслідків своїх дій.

Знання психоінформаційного генетичного коду себе й іншого – це вищий рівень «культури» спілкування, та можливість, де можна передбачати стосунки. які складатимуться при взаємодіях з людьми за певними психоінформаційними генетичними кодами. Вирішення завдання колективно, вимагає розуміти індивідуальні розходження людей, різницю їх психоінформаційних генетичних кодів і враховувати це.

Отже, знання психоінформаційного генетичного коду дає можливість розкрити природжений потенціал, індивідуальність; стати впевненим у собі; знати свої сильні і слабкі сторони; усвідомити свої потреби і способи їх задоволення; бути самостійним у вирішенні питань; знати мотиви вчинків як своїх, так і інших людей; свідомо діяти й об’єктивно оцінювати свої вчинки; оминати помилок у житті; правильно обрати професію; знайти друзів й однодумців; передбачати стосунки з іншими; уникати непорозумінь і конфліктів; створити сім’ю на основі психічного доповнення;  формувати ефективні, психічно сумісні робочі групи; вирішити соціальні проблеми невдоволення, роздратування і психічних захворювань.

Визначення психоінформаційного генетичного коду здійснюється за методикою візуального визначення соціонічного типу (за фотографією) А.Гречинського. Основа методики полягає в тому, що люди одного психоінформаційного генетичного коду (соціонічного типу) мають певні однакові риси зовнішності: форму обличчя, підборіддя, очей, брів, губ, подібний погляд, а також поведінку, жести, тембр голосу, манеру говорити. Сутність методики візуального визначення соціонічного типу (психоінформаційного генетичного коду) полягає в тому, що дистанційно, без присутності людини, можна визначити її психоінформаційний генетичний код (соціонічний тип) по фотографії, фото зображенню, відео. Проводити консультування: по профорієнтації, підбору і розстановки кадрів, щодо корекції і удосконаленню особистості, не зважаючи на регіон, країну, де може знаходитись людина, її етнічність, національність, мова. Переваги методики візуального визначення соціонічного типу безперечні, оскільки немає меж для реалізації послуг. Ніхто в усьому світі не використовує методику візуального визначення соціонічного типу (психоінформаційного генетичного коду за фотографією) А.Гречинського.

Кожна людина неповторна і індивідуальна, має від народження власне, особливе, неповторне сприйняття світу через відчуття й осмислення. В житті залежно від умов поведінка людини може видозмінюватися, але психоінформаційний генетичний код - ні, він відкриває зв’язок до розвитку особистості, дає можливість через покликання зробити правильний вибір професійної діяльності в межах тільки 1/16-ої частки соціуму.

Прояви індивідуальності починаються ще з дитинства, коли дитина починає гратися, і в грі вже проявляє природжений психоінформаційний генетичний код. Пізніше ці прояви відбуваються з друзями, з вчителями. У віці 13–17 років діти повертаються до того, чого саме вони прагнули в дитинстві. Знаючи психоінформаційний генетичний код своєї дитини, батьки уникатимуть протистояння підлітка, ще з дитинства зможуть налагодити гармонійні стосунки.

Підлітковий бунт - це протистояння проти усталин, звичаїв суспільства, проти принципів і виховання батьків - проти всього того на соціальному рівні, що дитині заважає реалізувати свій  психоінформаційний генетичний код. Протистоянням дитина намагається показати, що вона вміє, і прагне отримувати те, чого бракує за її потребами. Із знанням психоінформаційного генетичного коду справа виховання спрощується – стає не насиллям над індивідуальністю, яка розвивається до особистості, а спрямуванням. Щоб направляти дитину, треба знати її психоінформаційний генетичний код, а через нього внутрішній світ, особливості і можливості психіки, що розкриваються в характеристиках психоінформаційного генетичного коду.

Авторитаризм починається з сім’ї, а потім переноситься в суспільство. Авторитарність сімейна переходить в авторитарність шкільну. Позбавляючи дитину можливості самостійно приймати рішення у юнацтві, «вихователі» закладають в її свідомість переконання, яке спрацює у дорослому віці: доля, щастя, добробут не залежать від волі самої особистості, а зумовлені кимось або чимось, - таким чином прийде у світ нова слухняна, аморфна робоча сила.

Знаючи психоінформаційний генетичний код дитини, ситуацію можна змінити. Природжені якості дитини розвиватимуться у школі, шкільне життя допоможе стати їй більш організованою; за своєю суттю вона буде завжди протидіяти тиску, дисгармонії, насиллю над собою; за збереження особистості дитини відповідатимуть батьки, а вчителі школи передаватимуть знання з конкретних суспільних наук, а не з власного досвіду,  будуть прагнути виховати  самостійну творчу особистість через індивідуальний підхід до кожного учня, допомагатимуть кожному учню реалізувати свій потенціал відповідно до генетичного коду.

Життя вимагає профорієнтаційного консультування учнів під час навчання в школі. Необхідно розкривати природжені якості учнів і їх відповідність тим чи іншим видам діяльності. Існує необмежена свобода вибору різних видів діяльності, які визначаються також за певними кодами, і варто людині неправильно визначити власний психоінформаційний генетичний код, як це може призвести не тільки до помилково обраної професії, а й до економічних втрат держави.

Відповідній спеціалізації підпорядковане все – від клітини до організації спільнот і суспільства. Інтелект людини теж спеціалізований, і вона найкращим чином виконуватиме тільки ту роботу, яка відповідає специфіці її психіки, причому із задоволенням і творчо. За особливостями психіки людини можна визначити її здібність до певного виду діяльності, де вона зможе почуватися природженим спеціалістом. Один із нас фантазер і генератор ідей, інший – тверезий реаліст і скептик, один майстер із створення комфорту, інший – боєць, незамінний в екстремальних ситуаціях. Одні часто запізнюються, погано відчуваючи час, а є люди, які даремно не поспішають і завжди встигають вчасно.  Для одного щось дається легко, а щось важко, в іншого - все навпаки. Якщо придивитися, то кожен із нас у чомусь сильний, а в чомусь слабкий.

За своїми сильними рисами людина добре орієнтується у відповідних життєвих ситуаціях і відчуває себе впевнено, за слабкими – навпаки. Тому вибираючи професію, людина повинна покладатися на сильні якості. Реалізація за сильними рисам виходить невимушено, злегка, просто. Виконуючи роботу, яка подобається, відчуваєш піднесений настрій (кажуть, «робота до душі»), а нав’язування, внутрішній примус робити те, що не подобається, викликає напруження, перевтому, виснаження і навіть стрес. Не знаючи напевно своє суспільне призначення, людина у виборі професії звикла покладатися на поради друзів, на особистий досвід або на власні сили і не уявляє, чи спроможна зорієнтуватися у широкому колі  інформації.

Суть проблеми полягає в тому, що вибір професійної діяльності вимагає усвідомлення кодової сумісності людини з іншою людиною, особи з професією – ми наче шукаємо психічного доповнення і з професією, і з іншою людиною для задоволення власних психічних та фізіологічних потреб, для взаєморозуміння, допомоги, захисту, опори, активності, продуктивності у своїх діях.

Для виконання правильної профорієнтації треба розшифрувати психоінформаційний генетичний код, щоб взнати, який треба виготовляти «продукт», розкрити в людині її сильні і слабкі сторони. Тоді вона знатиме, яку роботу виконувати, які якості треба розвивати, а на яких не варто загострювати уваги, а покладатися на допомогу інших людей, у яких ці якості сильні.

На практиці почати можна з формування ефективних безконфліктних колективів в школах – класів за Програмою «Соціонна організація – прогрес суспільства» і Програмою наукового підбору кадрів (ПНПК),  розробленими А.Гречинським для професійного консультування учнів.

Колектив буде безконфліктним за умови науково визначеного підбору груп за принципом квадри, з урахуванням характерів людей і стосунків між ними, що приводить до найефективнішого способу взаємодій і якості виконання завдань. Найкращому розвитку особистості сприяє те оточення, у якого психоінформаційні генетичні коди співпадають за своїм доповненням. Тоді й найкраще проявляються якості психіки людини, її темперамент, особливості характерних рис, розкривається вроджена власна програма реалізації психоінформаційного генетичного коду – відбувається закономірний розвиток від індивідуальності до особистості.

Щоб колектив працював продуктивно, гнучко, мобільно реагував і пристосовувався до нових обставин, був  конкуренто спроможним, він повинен мати у своєму складі представників усіх 16 психоінформаційних генетичних кодів (соціонічних типів).

Лекції в школах, практика 304, 41 шкіл, де учням видавалися характеристика сильних і слабких сторін, орієнтація на професію, Свідоцтво про визначення психоінформаційного генетичного коду (соціонічного типу), групові і індивідуальні консультації по орієнтації на професію.

ПНПК дистанційно в умовах комп’ютеризації: індивідуальні консультації із використанням скайпу, відеоконференції,

ВИСНОВОК:

Робота, яку виконує людина, - засіб самореалізації, адже в діяльності особа розкриває свою суть, реалізує і розвиває свої здібності, вдосконалюється як особистість. При якісному виконанні роботи росте повага до себе, підвищується самооцінка і отримується моральне задоволення як від процесу роботи, так і від її результатів. Але, на жаль, досі побутує думка, що людина, маючи бажання, навчається будь-чому, тому обирає будь-яку діяльність і змінює її, ніби не існує залежності між видом діяльності та  індивідуальною природою особистості.

Соціонікою доведено і практикою підтверджується, що успіхів людина досягає в тій діяльності, яка відповідає вродженим здібностям. Тому вона повинна прагнути не до вершин управлінської ієрархії, а до вершин майстерності у тій спеціальності, що відповідає її природі. Така діяльність приноситиме максимальне задоволення, щастя самореалізації і відчуття повноти буття, і саме така робота є найбільш ефективною,  отже, саме в цій сфері людина приноситиме максимальну користь суспільству. Якщо соціальний статус особи залежатиме не від ієрархічного щабля,  а від якості виконаної роботи, то принципу: «Кар’єра – пошук межі власної некомпетентності», - не залишиться місця у суспільстві, бо кожен усвідомлюватиме, що він має залишитися на тому рівні, який відповідає його природним схильностям.

 Досі люди шукали і продовжують шукати свою справу навмання, змінюючи час від час роботу, отримуючи другу, а то і третю освіту. Якщо враховувати існуючу кількість професій, вірогідність знайти свою справу до душі дійсно мізерна. Так можна все життя провести у пошуках і не знайти себе. Чи не краще знати наперед, які види діяльності підходять, а які неприйнятні, а то і шкідливі? За таких умов стане реальністю сковородинське: «Бути щасливим - пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою. Така потреба - се благодійство і послуга».

 

        20 жовтня 2010 року                                                                                                  Анатолій Гречинський

 

 

KMindex 

головна ] послуги ] теорія ] практика ] статті ]знайомства ] робота ] відпочинок ]  [ навчання ]менеджемент ] відгуки ]

Усі питання надсилайте на vcs-vcs@ukr.net

Дизайн © 2001 ViVo Studio
© 2001-2004 Всеукраїнський Центр Соціоніки. Авторські права захищені